Багато захворювань печінки діагностуються, як правило, уже достатньо пізно  при важкому ураженні паренхіми печінки. Під час проведення рутинних біохімічних досліджень часто не виявляють змін «печінкових» показників. Дослідження жовчних кислот у сироватці крові є високочутливим методом діагностики, специфічним для діагностики портосистемних шунтів.

   Жовчні кислоти утворюються в печінці і є основним компонентом жовчі. Багатоступеневий процес утворення жовчних кислот відбувається в гепатоцитах у результаті метаболізму холестерину. Каталізується цей процес ферментом 7-альфа-гідроксилазою. Активність цього ферменту буде залежати від періоду голодування тварини, наявності холестазу, печінкової недостатності, впливу глюкокортикоїдів. Накопичуються жовчні кислоти у жовчному міхурі і разом із жовчю надходять в кишечник, а їх надлишок видаляється з організму разом із сечею.

   Портосистемні шунти – це неправильні судинні  з’єднання між печінковою (портальною) веною і системним кровообігом. Тобто, це судинна аномалія, при якій кров, що відводиться з кишечника входить одразу в системний кровообіг, оминаючи печінку. При цьому поживні речовини та продукти розпаду білків та жирів із кишечника призводять до токсичних та метаболічних порушень.

   Дослідження слід проводити:

- у цуциків мініатюрних порід, які відстають в рості та розвитку (як метод діагностики вроджених портосистемних шунтів);

- у собак порід схильних до розвитку вроджених  портосистемних  шунтів (породи схильні до вроджених  позапечінкових анастомозів: йоркширський тер’єр, керн- тер’єр, цвергшнауцер, лхаса апсо; породи, схильні до вроджених внутріпечінкових анастомозів: ретрівери, ірландський вовкодав);

- при виявленні у сечі кристалів урату амонію (за виключенням порід далматин та англійський бульдог);

- у тварин з неврологічними порушеннями;

- у тварин з однокамерним шлунком та птахів при підозрі на приховані захворювання печінки;

- для моніторингу пацієнтів із встановленим захворюванням.

Як і будь-який діагностичний тест дослідження рівня жовчних кислот також має свої плюси і мінуси. Позитивним є те, що тест високочутливий, простий у проведенні і є мало факторів, що можуть впливати на результат, не маючи відношення до печінки. Недоліком є те, що неможливо віддиференціювати  різні захворювання печінки.

Проведення дослідження

Забір крові у тварини відбувається натще ( не менше 12 год голодної дієти ), тобто тварині забороняється давати корм та ласощі, і навіть гризти іграшки. Однак доступ до води завжди має бути вільний. Кров відбирається у спеціальну пробірку з гелем в об’ємі 0,5-1 мл. Друга проба крові відбирається згодом, дві години після дачі корму (але не більше чотирьох). Тварині пропонують звичний раціон чи консервований корм з помірним або навіть високим вмістом жиру і білку. Однак порцію рекомендовано близько ¼ від звичної. Тварину не варто перегодовувати задля того, аби уникнути хільозу сироватки крові, внаслідок чого може бути неправдиво завищений результат.

У коней,корів та птахів дослідження проводиться одноразово натще.

За деякими літературними даними собаки породи мальтезе  схильні до підвищення рівня жовчних кислот при відсутності будь-яких захворювань печінки.

Причини підвищення жовчних кислот у сироватці крові у собак:

- вроджені чи набуті порто системні шунти (PSS);

- фіброз печінки, цироз;

- мікросудинна дисплазія печінки;

- новоутвори та метастатичні новоутворення печінки;

- гепатити різної етіології;

- холестаз.

Причини підвищення жовчних кислот у сироватці крові у котів:

- холангіогепатит;

- ліпідом печінки;

- інфекційний перитоніт (FIP);

- порто системні шунти.

Фактори, що знижують рівень жовчних кислот:

-синдром мальабсорбції;

- запальні процеси у клубовій кишці ;

- резекція клубової кишки;

- холецистоектомія;

- гіпотонія шлунка,жочного міхура і кишечника;

- довготривала анорексія.

Іноді при дослідженні сироватки після годівлі рівень жовчних кислот може бути нижчий аніж до годівлі. Це може відбуватись внаслідок зниження моторики шлунка і кишечника, або ж періодичні спонтанні скорочення жовчного міхура, не пов’язані з годівлею тварини.

Також існують фактори, що підвищують рівень жовчних кислот, до них належать: панкреатит, гіперадренокортицизм, ентероколіт, надмірне розмноження бактерій у тонкому кишечнику, гемоліз та хільоз сироватки.

 Варто пам’ятати, що завжди є незначна кількість тварин із порушеннями в системі портальної вени чи захворюваннями печінки, у яких рівень жовчних кислот в межах норми.

Інтерпритація тесту завжди  пов’язана з клінічними ознаками та попереднім діагнозом, тому завжди потребує індивідуального підходу при консультації у ветеринарного лікаря.